Пам’ятники Ужгорода

Вулиця Корзо – одна з головних історичних вулиць Ужгорода, в одному кінці якої протікає річка Уж. Корзо – це мозаїка затишних будинків, інтимних закутків, маленьких двориків та кількох гармонійно поєднаних архітектурних стилів з ліпним орнаментом на дво- і три-поверхових будинках. Це вулиця кав’ярень та прогулянок.

Римо-католицький храм св. Юрія. На вулиці А. Волошина знаходиться велична споруда з важким фасадом, що завершується дзвіницею із великим латинським хрестом ще здалеку впадає в око. Це – Римо-католицький костел Святого Юрія. Збудований у стилі пізнього бароко з притаманними цьому стилю архітектури пишністю та самовпевненістю, деякою театралізованістю та величністю. Він є однією з найдавніших пам’яток Ужгорода. Храм було закладено 23 квітня 1762 року, місцевим католицьким архідияконом Емеріхом Хорватом і добудовано за чотири роки.

Будинок Гізелли. Далі по вул. А.Волошина, ми можемо побачити двоповерхову будівлю в еклектичному стилі, зі скульптурою жінки на фасаді. Це перша церковна школа для дівчат в Ужгороді. Напис над вхідними дверима на мармуровій табличці угорською мовою свідчить – «Будинок Гізелли». Школу було названо в честь Святої Гізели, що жила на початку 11 століття. Гізелла була дружиною угорського короля Іштвана І Святого – засновника угорської монархії і найбільш шанованої фігури в історії Угорщини.

Пасаж Батті та кінотеатр. Провулок, який з‘єднує сучасну вулицю Волошина та площу Театральну. Він раніше належав всесвітньо відомій чеській родині взуттєвих магнатів Батті, які й забудували цей провулок в 20-30-тих рр. XX століття. Тут розміщувалася їхня фабрика та крамниці з їхньою продукцією. Саме в цей час і був збудований один із перших кінотеатрів в Ужгороді. Ви бачите його на розі при вході у пасаж з правого боку. Він дотепер носить назву свого міста. Цікавинкою будівлі є те, що вона була збудована тільки під потреби кінотеатра і змінити функції будівлі неможливо. На сьогоднійшній день кінотеатр закритий і чекає на своє нове життя.

Катедральний Хрестовоздвиженський Греко-Католицький собор та Єпископська резиденція.

Знаходиться на підйомі до Замкової гори, звідки починалась розбудова Ужгорода. Тут перед Вами постає архітектурна споруда 17-19 ст.

Це один з найкращих і другий в Ужгороді за значимістю ансамбль, який вже давно перетворився на візитну картку міста. Це Катедральний Хрестовоздвиженський Греко-Католицький собор та Єпископська резиденція. Праворуч, будівля з двома дзвіницями та парадним входом – це сам собор. Ліворуч, двоповерхова забудова – це резиденція єпископа.

Вулиця Капітульна. Це найстаріша вулиця Ужгорода, яка раніше називалась Замковою, оскільки розміщувалася в межах зовнішніх оборонних споруд замку. Тут переважно мешкали ремісники і прислуга, які обслуговували ужгородський замок. Однак, одразу після того, як на вулиці розташувалася будівля дорадчого органу єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії – Капітули, та численні церковні споруди, вона змінила свою назву на Капітульну, яка проіснувала до кінця Другої світової війни. У радянський час її перейменували на Кремлівську, а з недавніх пір повернули стару назву.

Закарпатський музей архітектури та побуту. На самому кінці Капітульної вулиці, притулившись до фортеці, на площі 4 га розкинувся один із перших скансенів в Україні. Це Закарпатський музей народної архітектури і побуту, музей під відкритим небом. Протягом п‘яти років (1965-1970) сюди з усіх куточків Закарпаття було звезено і встановлено понад 20 різних житлових, громадських, господарських і культових споруд та велику кількість предметів традиційної народної архітектури.

Ужгородський замок. Ужгород, як і Рим міцно вкоренився на семи пагорбах. Одним із них є той, на якому зараз стоїте Ви. Його назва – Замкова гора.

Ця частина міста є однією з наймістичніших. Вона оповита таємницями та легендами. Тут перед Вами постала найважливіша споруда міста, з якої і почалась розбудова Ужгорода – Ужгородський замок.

Василіянський монастир. На вулиці Волошина, знаходиться ще одна родзинка міста, колишній греко-католицький чоловічий монастир ордена Св. Василія Великого. Це – перша п’ятиповерхова споруда міста Ужгород. В цій будівлі колись знаходився Василіянський монастир. Засновчий камінь був закладений тут 29 жовтня 1911 року, коли Ужгород ще входив до складу Австро-Угорської імперії.

Площа Тетральна – Фенцика. В 1926 році в скверику на березі річки Уж “Обществом Духновича” був встановлений мармуровий бюст відомому Закарпатському письменнику, журналісту, публіцисту Євгену Фенцику, який жив з 1844 по 1903 роки. З того часу площа почала носить назву Фенцика, з невеликою перервою в радянські часи, коли вона називалася Театральною до початку 1990х- років, і по сьогодні. Площу Фенцика з усіх боків оточують різноманітні за стилем будівлі і тільки з півдня вона обмежується берегом річки, через яку перекинуто міст.

Синагога. Вона зведена за проектом архітекторів Паппа та Ференца у 1904 році. Це була перша залізобетонна споруда Ужгорода.

Збудована вона в неомавританському стилі з використанням в якості зовнішнього покриття стін жовтої і червоної клінкерної цегли, що, в поєднанні з багатством архітектурного оздоблення і красивим місцем розташуванням, робить її однією із визначальних архітектурних пам’яток міста. У центральній частині фасаду, де зараз рельєф у вигляді рожевих ромбів, раніше була велика зірка Давида – найважливіший символ іудеїв. Сьогодні це філармонія.

Ляльковий Театр. Театральні традиції Ужгорода сягають епохи середньовіччя, коли вихованці Ужгородської єзуїтської колегії робили театральні виступи. Вже у 1861 році в місті діяла постійна молодіжна акторська трупа, яка пропрацювала до початку 1880-х років. В 1864 році у місцевій пресі інтелігенція поставила питання про будівництво в Ужгороді постійного театру. Серед ймовірних місць називали і Нову площу. Чекати довелося довго, і от 28 лютого 1906 року – а це через 42 роки після виникнення такої ідеї – на засіданні міської управи було прийнято рішення про будівництво театру.

Площа Театральна. Тут можна собі уявити, яким, невеликого розміру було місто, лише декілька десятиліть назад. Зліва від Вас – річка Уж та Пішохідний міст. Праворуч – найпізніший архітектурний комплекс площі – пасаж, який ми з Вами бачили з іншого боку, та чотириповерхова будівля, яка прилягає до готелю “Корона”. Це одне з най багатолюдніших місць Ужгорода.

Пішохідний міст. Відомо з історії міста, що у 1631 році в Ужгороді вже існувало як мінімум два мости: Великий і Малий. Перший з них перетинав Уж приблизно в тому місці, де стоїть нині Пішохідний міст. Уже в цей час за перехід моста збирали мито. Митниця стояла на правому березі.

Корона. Центральна будівля Театральної площі, навколо якої остання і формувалася є колишній готель «Корона» 1910 року. «Корона» була відмінним постоялим двором, місцем, де могли добре відпочити іноземні гості та розважитися ужгородці.

Ужгородська державна міщанська (горожанська) дівоча школа. Сьогодні це ЗОШ №1. У 1909 році держава вирішила збудувати для дівочої школи нове приміщення. До будівельних робіт приступили у листопаді 1911 року. А вже наступного року на набережній виросла чудова споруда, гідна свого призначення. Це імпозантна триповерхова будівля на високому цоколі, фасад якої в центральній частині оживляють на рівні даху дві вежі. Навчання в новій школі розпочалося 26 березня 1913 року. Через 6 років школу закрили й передали Цивільній управі.

Липова алея. За окремими даними, це одна з найбільших липових алей Європи, яка тягнеться на 2 км 270 м вздовж річки Уж. Чеська влада у 20-ті роки активно розбудовувала місто, адже столицю Підкарпатської Русі став Ужгород. Алея була закладена у 1928 році.

Тут є кілька видів лип, які змінюють одна одну під час цвітіння. Цікавою таємницею алеї є те, що під однією із них заховано послання тодішніх ботаніків. Це побажання людей того часу людям у майбутньому, тобто нам. Ця зона поєднує колишнє угорське місто із чехословацьким. Зараз це ще й улюблене місце прогулянок сімей та ужгородських закоханих пар!

Будинок Жупанату. Одна з найстаріших будівель Ужгорода, що збудована 1809 року. За понад двохсот річну історію, ця будівля стала свідком різноманітних історичних та політичних подій тодішнього краю, бачила, як змінювався Ужгород і його мешканці, відчувала на собі часи піднесення та занепаду, але й зараз, це одна з найгарніших будівель міста.

Совинне гніздо. Ще одна пам’ятка архітектури національного значення XVIII ст. Будівля амбару та винного льоху “Совине гніздо”(Богольвар). м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, що збудована у 1781 році. Спочатку приміщення використовувалися для зберігання продуктів і напоїв, однак після ліквідації заводського обладнання, пивоварня перетворилася у готель, потім – в училище та столярну школу.

Мікрорайон Галагов. Це так званий чеський район в Ужгороді, який побудували за період чехословацького панування на території Закарпатської області. Він розташований в історичному центрі міста. Офіційно район називають кварталом Галагов. Найцікавішими тут є будівлі Закарпатської ОДА, Національного банку, монументальні будівлі, що побудовані в стилі конструктивізму. Взагалі, цікавим є весь район забудови, який вимощений бруківкою. А головною родзинкою є вулички, на яких ростуть сакури. В цьому районі встановлені пам’ятники Т. Шевченка і Т. Масарика.